Соціальні історії

Усі ці історії-маленька частинка  великої роботи, яку  щоденно виконують  спеціалісти Центрів соціальних служб, для сім'ї, дітей та молоді м. Києва. Завдяки їх втручанню вдалося зберегти сім'ї, змінити на краще людські долі. (Враховуючи принцип конфіденційності, імена більшості героїв змінені).

 

«В успіх клієнта потрібно вірити».

Історія «дитини вулиці», майданівця,  бійця АТО, батька та громадянина

 

Олексій Лисенко одразу і не згадає, коли вперше зустрівся з працівниками   Соціальної служби, але  точно знає, що ця зустріч кардинально змінила його життя. Зараз він боєць АТО, майданівець, чоловік і батько, людина, як має свідому громадянську позицію: «Я людина проста, я люблю свою Батьківщину і хочу її захищати».  Але непростим був життєвий шлях чоловіка.

На жаль, мати його, 2-місячного, викинула у смітник, потім був дитячий будинок у Сумській області, пізніше втрачене житло, вулиця, проблеми з міліцією, життя без документів, друзів, сім’ї та підтримки.

Коли, Олексій опинився у Києві, більше 10 років тому назад, він зустрівся з мобільною бригадою Київського міського центру соціальних служб, яка працювала на вулицях столиці під керівництвом Леоніда Петровича Крисова. Вперше в житті долею Олексія зацікавились. На жаль, через вік хлопця  повернути йому житло можливості не було. Але попри звичну недовіру хлопця до представників влади, проблем зі здоров’ям поступово життя Олексія стало налагоджуватися. Він бував у Київському міському центру соціальних служб майже не щодня, «повірив людям», намагався і сам бути корисним, а коли повертався на вулицю розказував про Центр іншим; за допомогою соціальних працівників працевлаштувався. Згодом  Олексій одружився, взявши під свою опіку не тільки жінку, але й її 3-х дітей. Вони проживають у с. Добрянка Чернігівської обл.

«Важливо до кожного клієнта бути толерантним та терплячим - зауважує методист КМЦСССДМ Л.П Крисов. -Олексій знав чого хотів, його треба було лише вчасно підтримати, щоб він не здався».

У 2014 році Олексій увійшов у 2-гу сотню Майдану, а також активно  допомагав фахівцями із соціальної роботи, що працювали у консультаційному пункті в Українському домі, шукав гуманітарну допомогу. Потім Олексій вступив до добровольчого батальйону, який воював на Сході  України, отримав нагороду ОУН, а пізніше за підтримки соціальної служби вступив до контрактної армії; воював кулеметником окремої механізованої 93 бригади, потім у 54 бригаді, у мінометній батареї «Правого сектору». Отримав контузію, був під Дебальцевом, Пєсками, зараз повернувся з Авдеєвки та за доброю звичкою завітав до Київського міського центру соціальних служб столиці.

 

«Якби не Леонід Петрович, то я б таким би не став»- підкреслює Олексій. «Люди, які пройшли випробування вуличним життям інші, вони загартовані, сильні-зауважує Л.П. Крисов.,-  але треба обов’язково вірити в успіх кожного клієнта».