Соціальні історії Деснянського району

Історія одного з перших дитячих будинків сімейного типу столиці:

25 років досвіду виховання «чужих» дітей


Дитячий будинок сімейного типу родини Діцул відкрився наприкінці березня 2006 року. Відтоді Ліліана та Олександр мали статус батьків-вихователів, хоча для своїх підопічних  були просто «мама» й «тато». 2016 рік став знаковим для Дитячого будинку сімейного типу Деснянського району, адже цього року йому виповнилося 10 років.

Історія 25-річного досвіду виховання «чужих» дітей для Ліліани Діцул розпочалася несподівано. Одного разу Ліліана з донькою Юлією поверталася з музичної школи. У підземному переході під купою лахміття лежав чоловік, а з-під ганчір’я, поряд з ногами бродяги, висовувалися дитячі ніжки в брудних черевичках. Цей випадок став початком виховання безпритульних дітей родиною педагогів.

Це був один з перших дитячих будинків, створених в місті Києві (до 2006 року родина Діцул мала статус прийомної сім’ї). За весь час функціонування ДБСТ в ньому виховувалась 21 дитина-вихованець, які залишились без батьківського піклування. Десятеро з них вже залишили ДБСТ – серед них вихованці, які були усиновлені, передані під опіку родичам або вийшли в самостійне життя. Батьки-вихователі продовжують спілкуватися зі своїми випускниками та допомагають їм у вирішенні різноманітних життєвих питань. Олександр та Ліліана докладають чимало зусиль, щоб навчити дітей спілкуванню, розвинути прив’язаність та відчуття міцної родини. Завдяки батькам-вихователям всі діти вихованці забезпечені всім необхідним для проживання, навчання та повноцінного розвитку, вони отримують любов, ласку і турботу. Працівники Деснянського районного центру соціальних служб супроводжують родину, допомагають у вирішенні нагальних проблем. На базі ж Київського міського центру соціальних служб  постійно проводяться заняття з підвищення кваліфікації батьків.

25 червня 2016 року благородну справу Дитячого будинку сімейного типу родини Діцул вкотре відзначили. Цього разу за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм  орденом княгині Ольги II ступеня нагороджено матір-виховательку Ліліану Вікторівну Діцул.

Сподіваємося, що незважаючи на складну економічну та соціальну ситуацію, таких людей, як батьки родини Діцул, ставатиме все більше. Аби вони підтримували дітей і давали їм не просто дах над головою, а й любов  затишної родини.

 

Допомога Костянтину: «Мужики»- дякую!»

В 2014 року  Костянтин приймав активну участь в подіях, що відбувались на Майдані Незалежності в Києві, намагаючись змінити ситуацію в нашій країні на краще. В червні 2014 року він добровольцем пішов до лав Збройних сил України захищати незалежність та територіальну цілісність України, перебував в зоні антитерористичної операції на Сході нашої Батьківщини. Невгамовний та заповзятий чоловік пішов на війну, не розраховуючи на кредити та допомогу держави. Він звик вирішувати сам і розраховувати лише на себе- «справжній мужик!» Але в боях Костянтин отримав поранення плеча, тому і був направлений на лікування в Київський військовий шпиталь. Після проходження курсу лікування демобілізувався та повернувся додому в Київ, де народився та виріс.

Одного вечора Костянтин знайшов у своїй поштовій скринці буклети,  які залишили фахівці із соціальної роботи Деснянського районного у м. Києві Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Це були  інформаційні матеріали для  демобілізованих військовослужбовців, звідки чоловік і дізнався про установи соціального захисту, реабілітації, охорони здоров’я, громадські організації і звісно ж про соціальну службу Деснянського району столиці.

Відповідно до внесених змін до міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2011-2015 роки», які були затверджені сесією Київської міської ради 04 березня 2015 року додатково виділено кошти на проведення комплексної соціально-психологічної роботи з демобілізованими учасниками АТО та їх сім’ями, а також родинами загиблих учасників АТО. В рамках програми  спеціалісти Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводиться соціальне інспектування таких сімей для вивчення їх потреб та визначення соціальної допомоги, яку вони потребують. Працівники Центру надають соціально-педагогічні, психологічні, юридичні, соціально-економічні та інформаційні послуги, а також здійснюють психолого-педагогічний супровід дітей шкільного віку із сімей учасників АТО.

Костянтин-«міцний горішок», який не дозволяв собі емоцій, але зараз мав сміливість зізнатися, що потребує чужої підтримки і самостійно звернувся до спеціалістів Деснянського районного у м. Києві Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: «Мужики»-зможете допомогти?». Супроводом Володимира як раз займалося 2 фахівця із соціальної роботи-також чоловіки. Відбулася «чоловіча розмова».

Спеціалісти Центру здійснили соціальне інспектування родини демобілізованого бійця за місцем проживання, щоб дізнатися, що він потребує та визначити види соціальної допомоги. 34-річний Костянтин мешкав з батьками. Чоловіку була запропонована допомога психолога Центру соціальних служб. Також з’ясувалось, що у Костянтина є потреба у відвідуванні спортивної секції для поновлення фізичного здоров’я. Спеціалісти оперативно вирішили питання щодо відвідування Костянтином спортивного комплексу «Спорт-Лайф», що розташований в Деснянському районі міста Києва, де створені комфортні умови для тренування.  Тут впроваджується комплексна реабілітаційна програма для демобілізованих  військовослужбовців з зони АТО, а також для сімей, де є загиблі під час АТО. Зараз Костянтин проходить індивідуальний курс реабілітації, відвідує басейн.

В результаті спільних зусиль фахівців із соціальної роботи, психолога Центру, лікарів, тренерів, близьких та рідних  поступово досягнуто поліпшення фізичного та психоемоційного стану Костянтина. Коли чоловік навідувався до Центру соціальних служб, він неодмінно заходив до фахівців із соціальної роботи: «Дякую, Вам, мужики!».

Нещодавно  спеціалісти, які допомогли демобілізованому бійцю, і самі були призвані у лав Збройних Сил України.  Але на зміну їм сьогодні прийшли спеціалісти - жінки, адже попереду ще багато непростої роботи, щоб відбувся процес адаптації до мирного життя, Костянтину треба  працевлаштовуватися, вирішувати інші важливі питання. Життя триває і соціальні працівники завжди готові простягнути руку допомоги.

 

Велика сімя-це щастя. Особливо коло всі разом

Дуже часто сім’я за певних обставин проживає у столиці, але за законом має більше пільг та можливостей допомоги за місцем реєстрації.  Фахівець із соціальної роботи Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розпочав свою роботу з сім’єю С. в серпні 2013 року. В сім’ї виховувалось п’ятеро дітей: Марк (7 років),  Микита (6 років), Аліса Михайлівна (5 років), Людмилка (3 роки) та Оксана Михайлівна (1 рік). На початок супроводу мати Ольга Миколаївна перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Діти не відвідували ДНЗ, окрім Марка, який проживав разом з дідом на Житомирщині. Мати тривалий час не реєструвала менших діток за місцем проживання та не оформляла виплати по народженню дитини.

Під час супроводу спеціалістами та фахівцями із соціальної роботи Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з матір’ю  проводилась робота по підвищенню відповідального ставлення до виконання батьківських обов’язків. Також проводилась робота щодо її мотивування до реєстрації дітей за місцем проживання та оформлення соціальних виплат по народженню дитини. 01.11.2012 р. за участі фахівців Центру діти були зареєстровані за місцем проживання.

Фахівцями Центру надавалась допомога сім’ї у зборі необхідних документів для оформлення соціальних виплат по народженню дитини. Мати при участі фахівців подала документи до на оформлення відповідних виплат. В січні 2013 р. вона почала отримувати виплати по народженню та догляду за дитиною.

Навесні 2013 року родина переїхала на постійне проживання у Житомирську область, де проживає дідусь дітей. Соціальні працівники Києва підтримували контакт з Володар-Волинським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Місцеві соціальні працівники повідомляють, що сім’я проживає у приватному будинку, має власне господарство, дітей влаштовано до ДНЗ. 24.04.2013 року на засіданні координаційної ради з питань взаємодії між суб’єктами соціальної роботи було прийнято рішення про закриття соціального супроводу з позитивним результатом. На даний час сім’я перебуває на обліку Володар-Волинського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.