Соціальні історії Дніпровського району

Другий шанс або поворот, але не край

Часто наше життя приносить нам несподівані сюрпризи. Інколи, ти відчуваєш себе на краю прірви… А через деякий час в твоєму житті з’являються люди, які готові простягнути тобі руку допомоги. Прірва  починає відділятися, виникає бажання жити і боротися. Ти раптом розумієш, що це не кінець, а початок нового етапу твого життя.  Працівники мережі Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді  м. Києва  кожного дня допомагають багатьом людям. Чудова робота-творити добро…

З Оксаною (ім’я змінено) працівники Центру соціальних служб Дніпровського району столиці познайомились у пологовому будинку Києва. Молода жінка народила хлопчика і мала намір залишити його у будинку та відмовитись від дитини.

Життя і так не балувало Оксану. Аферисти відібрали в неї квартиру, підсунув фальшиві документи. Вдень вона торгувала в наметі овочами та фруктами, а вночі він заміняв їй домівку. До полового жінку доставила швидка з  під’їзду будинку, де вона ховалася від холоду. Їй не було куди повертатись, а тим паче, куди принести новонароджене маля. Саме тому жінка вирішили відмовитись від своєї дитини.

На щастя, наша героїня з бажанням йшла на контакт, була щира і відверта у бесідах зі спеціалістом. До роботи були підключені і інші соціальні працівники та психолог Центру соціальних служб району. Цілою командою спеціалістів, вони всіляко намагались допомогти молодій жінці зробити правильний вибір. Така плідна співпраця дала свої результати. Жінка відчула турботу і впевненість у собі і вже навіть не допускала думки, залишити свого сина.

Соціальні працівники допомогли Оксані з оформити необхідні документи, віддавши чимало часу і сил, але врешті знайшли для жінки та її немовляти притулок у Хмельницький області звідки Оксана була родом. Жінка з радістю зустріла цю новину.

Разом з лікарями полового будинку соціальні працівники та психолог зібрали жінку з немовлям в дорогу, забезпечивши всім необхідним - одягом, їжею, медикаментами, а головне документами. «Гуртом» відвезли їх на вокзал та посадили у потяг. На все життя вони запам’ятали мужній вираз обличчя жінки, яка тримала на руках немовля, і дивилась в таке далеке і поки не зовсім зрозуміле своє майбутнє...

Але працівники Центру соціальних служб не полишали жінку своєї увагою і після того, як вона покинула Київ. Наша героїня прожила в притулку близько року. За 8 місяців вона закінчила курси кухарів та отримала диплом.  Під прискіпливим наглядом соціальних працівників, з якими вона весь час підтримувала зв’язок і які завжди приходили їй на допомогу навіть через сотні кілометрів, що розділяли їх, вона оформила та зберігла «дитячі гроші».

Згодом жінка купила будинок, де зараз і проживає. Оксана працює  кухарем у сільській школі,  вийшла заміж, стала чудовою господинею ошатної оселі. Свекруха, дуже любить її та  називає донькою.

А соціальні фахівці залишаються завжди на зв’язку, готові у будь який момент прийти на допомогу жінці. Адже саме вони своєю наполегливою працею підтримали і подарували їй шанс на нове життя, яким жінка з вдячністю скористались.

Допомога бабусі, усі близькі якої- на передовій

У зв’язку з ситуацією, що склалась на сьогоднішній день в нашій країні, у  багатьох людей виникла гостра потреба в моральній, психологічній та юридичній підтримці. За підтримки столичної влади на базі Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді діє програма соціально-психологічної допомоги особам та родинам, яких торкнулась проблема АТО. Спеціалісти районних центрів соціальних служб для дітей та молоді надають безкоштовні консультації щодо пільг учасників АТО, отримання соціальних виплат, санаторного оздоровлення та сприяють у адаптації до мирного життя.

Під час спілкування з родинами учасників АТО фахівців із соціальної роботи Дніпровського районного центру соціальних служб столиці більш всього вразила ситуація, в якій опинилась бабуся зі своєю онукою, які завітали до  Центру. Під час бесіди було з’ясовано, що всі дорослі члени родини (чоловік, дочка, син та зять бабусі) знаходяться в зоні АТО, у самій зоні бойових дій.  Мати дівчинки  на даний час перебуває у шпиталі м. Дніпропетровськ з тяжким пораненням. Бабуся утримує та виховує самостійно десятирічну онуку, тому змушена працювати охоронцем  паркінгу (позмінно).

На момент звернення до Центру у жінки виникли проблеми з оформленням пільг належних членам родин учасників АТО через недостатню поінформованість спеціалістів житлової організації.   Фахівцями із соціальної роботи Дніпровського РЦСССДМ надано інформацію про порядок отримання пільг учасниками АТО. Окрім цього бабусі запропоновані безкоштовні послуги фахівців центру (юриста, психолога), надана гуманітарна допомога. Бабуся з дівчинкою відвідували соціо-культурні заходи для дітей (розважальний центр «Скайпарк», виставу «Гуси-лебеді» у  Київському академічному театрі ляльок та святковий концерт присвячений Дню захисту дітей в Українському домі).

Станом на 5 червня 2015 року подані документи до районного  управління праці і соціального захисту населення для оформлення необхідних пільг. Працівники Дніпровського РЦСССДМ і надалі будуть опікуватися долею бабусі та її онуки. Є надія, що тут у столиці ми станемо справжнім міцним тилом, для тих, хто на передовій боронить нашу країну.

 

Прийомна сім'я з великої любові

Маленький хлопчик в 6 років залишився без матері  і як результат потрапив до дитячого будинку «Ясний», де жив та навчався протягом 9 років. Дитина виросла в інтернаті не знаючи ні матері, ні батька, ні родичів, які могли б підтримати в тяжку хвилину, чи разом порадіти його успіхам. Був брат, який періодично з ним спілкувався, брав його на вихідні та канікули, нібито хотів забрати під опіку, але щось не склалось і так найкращі роки дитинства пройшли в дитячому будинку без материнської любові та ласки. В 15 років, коли розформували дитячий будинок, вже майже дорослий хлопець потрапив до притулку, надії отримати сім’ю не було, адже в такому віці дітей майже не приймають в сім’ї.

Галина Геннадіївна Чубук- фахівець із соціальної роботи Центру соціальний служб для сім'ї, дітей та молоді Дніпровського району, прийшовши працювати –тільки почала працювати за напрямом і вслуховуючись в  різноманітні складні історії сімей та дітей, одного разу почула історію Андрія. Вона настільки перейнялась долею хлопця, що в той же день вирішила, він буде жити разом з нами.   В той же день, порадившись з чоловіком, вирішили створити прийомну сім’ю та забрати хлопця, щоб саме в цей складний життєвий підлітковий період підтримати, йти поруч, бути другом та наставником.

Далі події розгортались швидко, сім’я почала діяти, сильне бажання родини, як можна скоріше забрати дитину  з притулку керувало їх діями, вони протягом тижня зібрали всі  необхідні документи, пройдені всі етапи підготовки, подружжя пішло на навчання для прийомних батьків, яке проводить Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та через 2 місяці (в жовтні 2012 року) дитина була в родині.

Було все і труднощі, і складнощі, адже  потрібно звикати та розуміти один – одного, спілкуватись, знайти спільну мову, формувати навички до режиму та  навчання, адже хлопець майже не навчався. За останній рік його життя, в школі він бував максимум 5 разів, з його слів він ніколи не вчив уроки та не робив домашні завдання, саме тут професіоналізм спеціалістів Центру та прийомної сім’ї дав позитивний результат. З хлопцем працювали репетитори, спеціалісти і Галина  Геннадіївна, як професійний фахівець із соціальної роботи  та як прийомна мати, докладала максимум зусиль та  знань, і хлопець, почав навчатися, готувати домашні завдання, піднявся його рівень знань. Андрій закінчив 9 класів загальноосвітньої школи здобув неповну середню освіту та вступив до Васильківського коледжу Національного авіаційного університету І-ІІ рівня акредитації. Влітку вся сім’я оздоровлювалась, працювали та відпочивали на дачній дільниці, Андрій із задоволенням доглядав перепілок та допомагав консервувати. Він поступово оволодіває навичками самостійного подальшого проживання.

Вже пройшов рік з того часу, коли Галина Геннадіївна  вперше почула про Андрія. Багато зроблено,  багато ще потрібно зробити,  але стосунки в родині добрі, є виключне прийняття дитини з всіма позитивними та негативними якостями, а головне в цій сім’ї є любов та розуміння.

Житло для Вікторії

В травні 2014 року до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з Луганського професійного училища – інтернату промисловості надійшла інформація про особу з числа  дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – гр. Федорову Вікторію Ігорівну, 18.10.1991 р.н.,  яка має інвалідність ІІ групи. В листі зазначено, що Вікторія закінчує навчання в училищі за спеціальністю «швачка», 30.06.2014 року  вичерпується термін перебування її в гуртожитку. Тому, адміністрація училища – інтернату звертається до  спеціалістів РЦСССДМ з проханням прийняти Федорову В.І. в м. Києві та сприяти в пошуку житла та працевлаштування для неї.

Спеціаліст центру зв’язався з мамою – вихователькою ДБСТ, в якому виховувалась Вікторія та майстром училища – інтернату для з’ясування детальної інформації. Надалі, спеціаліст РЦСССДМ зв’язався з спеціалістами відділу розподілу житлової площі Дніпровського району м. Києва щодо надання позачергового житла особі з числа дітей – сиріт.

24.06.2014 року питання щодо надання гр. Федоровій В.І. позачергового житла винесено в Дніпровську районну адміністрацію м. Києва, прийнято позитивне рішення.

У зв’язку з тим, щов Луганській області проводиться антитерористична операція, Вікторія прийняла рішення переїхати до м. Києва. 17.07.2014 року спеціаліст центру зустрів дівчину на вокзалі та супроводив її до тимчасового місця проживання, Центру соціально-психологічної допомоги по вул. Новодарницька, 26, де вона пройшла медичне обстеження для поселення.  Далі, спеціаліст РЦСССДМ спільно з Вікторією відвідали відділ розподілу житлової площі Дніпровського району, де її зарахували на квартоблік та поставили на контроль. З Вікторією постійно підтримувався зв’язок.

В кінці липня Вікторія відвідала Дніпровський РЦСССДМ, де волонтер центру посприяв у написанні для неї резюме для подальшого працевлаштування, яке було розповсюджено в мережі Інтернет. Після чого Вікторія у супроводі волонтера центру відвідала співбесіду в «Президент готелі», де тиждень дівчина проходила випробувальний термін на місце покоївки.  Дівчині було додатково запропоновано у вихідні дні займатись пошиттям постільної білизни для готелю (за додаткову оплату).

29.07.02.2014 року гр. Федоровою В.І. написано особову заяву для взяття її під соціальний супровід з метою соціально – психологічної підтримки, сприянні в пошуку житла та працевлаштуванні.

11.08.2014 року спеціалісти з відділу розподілу житлової площі зателефонували до спеціаліста центру та повідомили, про те, що знайшли можливість поселити дівчину у вільну кімнату в гуртожитку сімейного типу. Спеціалістами центру супроводжено Вікторію до квартобліку для отримано купон на огляд кімнати.

13 серпня 2014 року призначено зустріч для огляду кімнати для тимчасового проживання Вікторії за адресою: вул. Бажова, буд. 9, біля м. Дарниця. Спеціаліст РЦСССДМ супроводив Вікторію для огляду кімнати гуртожитку, де вона погодилась тимчасово проживати, без зняття дівчини з черги у відділі розподілу житлової площі.

Зараз ведеться робота спеціалістом Центру щодо залучення громадськх та благодійних організацій до облаштування кімнати для проживання дівчини та забезпечення її необхідними речами та одягом.

Отже, в перспективі розглядається новий напрям роботи щодо забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які вимушені переїжджати  на тимчасове проживання в інші міста у зв’язку проведенням АТО в східних регіонах України, сприяти їм в пошуку житла та залученні громадських організацій для забезпечення необхідними речами для проживання.

Гр. Федорова В.І. надзвичайно дякує спеціалісту центру за проявлене піклування про неї, постійну психологічну підтримку, допомогу, рекомендації. У зв’язку з тим, що між спеціалістом та Вікторією виникли довірливі стосунки, дівчина постійно йому телефонує, радиться з окремих питань, узгоджує власні дії.