Соціальні історії Подільського району

Ми перші, хто запитав їх: «За що ви живете?»»

В багатодітній родині Олесі та Андрія В. десять дітей. Всі разом вони переїхали до Києва з одного з сіл Слов'янського району Донецької області. Волонтери християнської громади вивозили їх родину та інші сім'ї  та допомогли розміститись в одному з приміщень благодійного фонду в Подільському районі столиці. Вони ж забезпечили їх на перший час продуктами. Разом з родиною Олесі та Андрія тут проживали також сім'я опікунів та дитячий будинок сімейного типу.

Спеціалісти Подільського РЦСССДМ одразу ж відвідали переселенців. Під час першого візиту вони тільки слухали по черзі всіх дорослих, яких доля звела в одному приміщенні чужого міста. Спогади, страхи перебування в місці, де весь час був чутний обстріл, зникнення людей, яких потім або знаходили мертвими, або взагалі не знаходили. Тіла людей, які підірвались на мінах, відсутність води і світла, відсутність безпеки. Питання рятування дітей було головним, що спонукало ці сім'ї покинути рідні домівки, хазяйство і виїхати в невідомість.

Багато теплих слів було сказано в адресу волонтерів і простих людей, які принесли продукти та миючі засоби.

Подільська адміністрація зібрала представників всіх відділів, які могли бути дотичні до проблем переселенців і цілою «бригадою» приїхали до них. Представники управління освіти, праці та соціального захисту, охорони здоров'я, Центру соціальних служб, Служби у справах дітей надали консультації зі всіх питань, які цікавили людей. З багатьох нагальних проблем, які необхідно було вирішити  на місці були написані заяви і передані представникам адміністрації. Управління охорони здоров'я організувало медичний огляд для всіх дітей. Одного дня бригада лікарів з дитячої поліклініки приїхали і обстежили всіх дітей.

Під час кожного відвідування сімей спеціалістами Центру соціальних служб люди почали потроху звикати до них та довіряти їм. З цих бесід соціальні працівник дізнались, що державні виплати, які передбачені для різних категорій сімей ще ніхто не отримував, хоча документи вже давно були здані. Живуть всі сім'ї за рахунок накопичень, які вивезли з собою.

На звернення до відповідних державних установ, які опікуються цими проблемами, спеціалісти Центру соціальних служб отримали відповідь, що це питання стоїть на контролі кожного дня, але через те, що не працювали пошта, Інтернет і телефон в Слов'янську київські спеціалісти не могли отримати підтвердження документів тих сімей, які зараз перебувають в Києві. В кращому випадку державні виплати ці сім'ї зможуть отримати у вересні.

Одна з дітей у родині Олесі та Андрія  дівчинка, якій 15 років, але виглядає вона на 12-13 років. Від мами спеціалісти Центру дізнались, що вона хворіє на онкологію, лікувалась в Києві, а зараз проходить реабілітацію. За протоколом лікування дівчинка приймає спеціальний препарат, якого залишилось мало, а грошей у батьків наразі на цей препарат не має.

Щоб якось допомогти дівчинці, директор Центру соціальних служб Подільського району м. Києва Кліопа Лариса Сергіївна зателефонувала до ОХМАДИТу, дізналась хто може допомогти переселенцям саме в Інституті раку і направили батьків з дитиною туди. Спеціалісти Подільського та Київського міського центрів допомогли зібрати суму грошей на дві упаковки цих ліків, чого б вистачило до закінчення курсу.

Для всіх дітей та дорослих спеціалісти Центрів соціальних служб м. Києва організували гуманітарну допомогу, зокрема надали одяг, взуття.

Волонтери християнської церкви  далі перенаправили  сім'ю на проживання в село Ровенської області. Дуже зворушливо було чути слова мами, яка на прощання сказала, що ми перші, хто запитав їх «за що ви живете?», перейнявся проблемою хворої дівчинки і допоміг обстежити її, віднайти кошти на ліки.