Соціальні історії Київського міського центру соціальних служб

«Право на здоров’я» та гідне життя має кожен, або історія дівчини з вулиці

Їй було лише 19, але вона вже досить тривалий час жила на вулицях міста Києва. Саме сюди Наталка (і’мя змінено), як і сотні інших дівчат з маленьких містечок та сіл, рік тому приїхала шукати свого щастя, легкого та яскравого життя. Але тепер вона шукала його на темних вулицях столиці, яка вже не здавалась дівчині такою привабливою, як вдома.  Намагаючись роздобути хоч якусь їжу, на вокзалі дівчина натрапила на працівників мультицисциплінарної команди Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що проводили безкоштовне консультування, а за бажанням і тестування на ВІЛ та хвороби, що передаються статевим шляхом. Зрозумівши всі ризики, які були у її житті, дівчина погодилась на тестування. Дуже налякана результатами, Наталія пройшла і подальше дослідження. Виявилось- наша шукачка пригод та легкої долі- вагітна, а ще має хронічне захворювання, яке загрожує  її життю та життю майбутньої дитини. Ситуація не позаздриш! Разом з тим, соціальні працівники разом із фахівцями «Центру допомоги дівчатам  та молодим жінкам в складних життєвих обставинах «Право на здоров’я» з’ясували, що наша героїня і у свої 19 ніде не навчається, паспорту не має, а з документів-лише свідоцтво про народження.

Психологи та соціальні працівники «Центру» допомагали молодій жінці опанувати себе, налагодити нормальні стосунки з майбутнім батьком її дитини. Врешті, їх праця дала свої результати. Наталка знайшла слова, щоб чоловік повірив, що вони зможуть разом створити сімю і забрав дівчину з вулиці до себе в квартиру. Жінка стала проходити лікування. Але це були тільки перші успіхи.  Справжньою перемогою юристів «Центру» стало те, що через два роки поневірянь, паперової волокіти, поїздок на «малу батьківщину» дівчини, де дальні родичі все ж таки підтвердили її особу, Наталка в 21 рік отримала паспорт. На той час її дитині вже було півтора роки.

За підтримки фахівців центру «Право на здоров’я», разом із працівниками Соціальних служб, наша героїня змогла прописати дитину у чоловіка, а згодом отримати допомогу при народженні другої (!) дитини.

Минуло три роки з того часу як соціальні праівники познайомились з нашою шукачкою яскравого життя у столиці. Зараз молода жінка має житло, повноцінну сім’ю та трьох (!) чудових здорових дітей. Вона залюбки відвідує «Центр», де бере участь у групових заняттях щодо  виховання дітей.

Наша героїня лише одна з тих, кому пощастило і вона дуже вчасно отримала допомогу від працівників Центру соціальних служб та Центру «Право на здоров’я» та Київського міського центру соціальних служб. Завдяки їх професійній та злагодженій роботі не тільки врятовано ще одне життя, але й підростають троє щасливих дітей.

А попереду ще багато роботи!

З  травня 2010 року Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно з МБФ «Право на здоров’я» допомагають дівчатам і жінкам 14-24 років, які більшу частину свого життя проводять на вулиці. Безкоштовні психологічні, юридичні, соціально-педагогічні послуги надають у «Центрі допомоги дівчатам та молодим жінкам в складних життєвих обставинах» «Право на здоровя» (вул. О.Довженка, 2 к.11 (044) 223-71-65).

 

Життя без пекла або де і як допомагають адаптації до мирного життя

Після пережитого, побаченого і відчутого військові повертаються додому... Вони опиняються у іншому світі, мирному і щасливому, де не потрібно воювати і треба звикнути до життя без війни і навчитись жити із набутим на Донбасі досвідом.

З 1 квітня 2015 року на базі Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді почала діяти програма «Здійснення комплексних заходів з надання соціально - психологічної  допомоги учасникам АТО та їх родинам». За цей період увагою соціальних працівників охоплено більш ніж 1 000 учасників АТО та членів їх сімей, що проживають у Києві.

Фахівці із соціальної роботи частіше самі проводять пошукову роботу таких сімей та учасників АТО та пропонують їм допомогу. Завдяки плідній співпраці зі службою  зайнятості, воєнкоматами, волонтерськими організаціями, діяльність Соціальної служби більш продуктивна, ґрунтовна та своєчасна, адже обмін інформацією, приносить велику користь у наданні допомоги учасникам АТО та членам їх родин.

З досвіду знаємо самий важкий час для людей, що повернулися з війни- це першій місяць. Багатьох прикро вражає, що в Україні маже рік іде війна, а в самій Країні нічого не змінилося. Як зауважив соціальним працівникам один із демобілізованих воїнів: «Зовсім не поділяю категоричних заяв про те, що, якщо в частині країни війна, то на мирних територіях люди мають тільки сумувати. Адже нагоди для радості є – тільки вони у всіх різні, як і форми вираження цієї радості. Не вважаю, що люди мають припинити святкувати якісь свої гарні події чи дати. Ну як без цього? Але все залежить від ситуації. От я, наприклад, - святкував хрещення дитини. Робити банкет вартістю в автомобіль, мабуть, таки неправильно, а сімейне свято – це цілком нормально.

Натомість, коли ходив з друзями дивився футбол в барі, трохи був здивований. Сидить 30 мужиків, п’ють пиво, а про війну – ні слова. Якось війна окремо, а життя – окремо. І в барах сидять переважно молоді люди, у яких «життя склалося» - батьки за кордоном, гроші шлють, автівки дорогі, і жодних страхів, що їх можуть мобілізувати.…От, в бари треба з повістками завітати. Адже, алкоголь у нас в країні законом дозволено вживати з 21-го року, а автомат тримати – з 20-ти. То ж, хто горілку п’є, той і воювати вже цілком може.»

На жаль, розчарування, острахи, приводять і самих воїнів до випадків алкоголізму як альтернативи психологічного розвантаження. Трапляються випадки, коли повернувшись з АТО, бійці замикаються у собі. Вони вважають, що тільки побратими та волонтери, які пройшли з ними воєнні шляхи, можуть їх зрозуміти. Бувають випадки, коли соціальні працівники, зіштовхуються, з відкритою агресією, і чують в свій адрес: «Навіщо, це тобі?» або «Що ви там розумієте у себе в кабінетах!» Але терпіння і тактовність соціальних працівників, психологів, а також допомога членів їх родин  сприяє у соціальній адаптації учасників АТО.

Велику роль у таких сім’ях відіграють саме дружини демобілізованих воїнів, які в свою чергу намагаються допомогти адаптувати чоловіків до мирного сьогодення, «вирвати з пазурів війні». Важливо іноді рішуче та спокійно виключити телевізор з цілодобовими новинами з передової, тактовно підштовхнути до участі у оформлені документів та вирішення питань, з якими безпосередньо зіштовхуються учасники АТО після повернення додому. І тут їм  на допомогу приходять  працівники соціальних служб. Через деякий час, за допомогою рідних, побратимів, соціальних працівників та психологів, вони повертаються до мирного життя, шукають і знаходять своє місце, а хтось стає волонтером, чи намагається знов повернутися на службу.

Не поодинокі випадки, коли спеціалісти соціальних служб надають не тільки соціально - психологічну, а й матеріальну, залучаючи для цього органи влади та благодійні фонди.

Так, фахівці Шевченківського районного центру соціальних служб опікуються багатодітною родиною учасника АТО Андрія К., який тричі був поранений, і тричі повертався на передову. Соціальні працівники допомагали сім’ї в час коли, боєць перебував у зоні АТО.  Передусім, надавали соціально- психологічну підтримку. А коли чоловік лікувався у госпіталі, вони разом із дружиною, оформлювали документи та пільги, залучали благодійні організації, які допомагали багатодітній сім’ї отримати безкоштовно речи і ліки. Окрім цього соціальні працівники допомогли влаштувати молодших дітей у дошкільний заклад.

Андрій  був дуже вдячний фахівцям соціальної служби, які піклувалися про його родину, поки він знаходився у зоні АТО. Соціальні працівники намагалися відволікти сім’ю від хвилювань за батька- запрошували дітей та їх матір на різноманітні заходи, проводили бесіди.

Влітку цього року Соціальна служба сприяла оздоровленню дітей у таборі, що знаходиться у Харківській області, с. Хомотія. Оздровлення проводилось завдяки благодійному фонду «Берегиня життя». Діти повернулися дуже задоволені відпочинком.

Незабаром, боєць черговий раз повернеться із зони АТО, дома з нетерпінням його чекають рідні та друзі. Соціальні працівники, знайшли спонсорів і разом теж підготували подарунок - двух’ярусне ліжко для молодших дітлахів стане у нагоді багатодітній родини бійця, який, не шкодуючи власного життя та здоров’я, боронить неньку Україну.

Отже, в рамках програми надаються інформаційно-консультаційні послуги у районних військових комісаріатах, «єдиному» інформаційному вікні для учасників АТО (пр. Комарова. 7, вул. Хрещатик, 36).

За інформацією щодо психотерапевтичної реабілітації або з будь-якої довідкової інформації для демобілізованих учасників АТО та членів їхніх родин можна звертатись для спеціалістів районних в місті Києві центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді або за телефонним номером (044 (458-27-68) з 09.00.-20.00 (пн.-пт).

Звертайтеся, ми Вам допоможемо!

Районні центри соціальних служб для сім’ї дітей та молоді (РЦСССДМ):

Регламент роботи: понеділок - п’ятниця з 9.00 до 18.00

Голосіївський район:

Адреса: вул. Бубнова, 5 тел. 258-73-32

Дарницький район:

Адреса:  Харківське шосе,57 тел. 560-71-96

Деснянський район:

Адреса: вул. Сабурова, 8 тел.:515-66-00

Дніпровський район:

Адреса: бульвар Перова, 56 тел. 512-01-71

Оболонський район:

Адреса: вул. Л. Гавро,7-г тел. 426-87-75

Печерський район:

Адреса: провулок Філатова, 3/1 тел. 529-42-30

Подільський район:

Адреса: вул. Мостицька, 20 тел.460-99-64

Святошинський район:

Адреса: вул. Л. Курбаса 18г, тел. 274-18-82

Солом’янський район:

Адреса: вул. М.Кривоноса, 21, тел.:234-75-26

Шевченківський район:

Адреса: вул. Саратівська, 20. тел.:422-04-75

 

Фахівець із соціальної роботи з великої літери


Похмурого літнього дня я завітала до одного з районних Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді  Києва (а їх у столиці одинадцять). На порозі мене привітною усмішкою зустріла струнка, висока, з чарівними очима дівчина - фахівець із  соціальної роботи, що працює по програмі «Здійснення комплексних заходів з надання соціально-психологічної допомоги учасникам АТО та членам їх родин».

Почув моє бажання написати про допомогу демобілізованим учасникам  АТО, Оксана одразу змінилася-погляд соціального працівника, який ще мить тому здавався таким юним, став глибоким, дорослим. Дівчина дуже ґрунтовно пояснила основні напрями діяльності програми, проблеми з якими соціальні працівники стикаються у роботі. Поговорив з нею, я була приємно вражена: жінка на вигляд тендітна і ніжна, мов квіточка весняна, виявилася професіонально зрілим спеціалістом, який вміє не тільки уважно вислухувати клієнтів (а це вже саме по собі іноді має терапевтичний ефект), але й надати реальну своєчасну допомогу, знайти відповіді на запитання, з якими стикаються бійці після повернення з АТО.

Працівник районного центру соціальних служб, як і десятки інших фахівців із соціальної роботи столиці, своєю наполегливою працею, в яку вони вкладають свої знання, душу і серце, заради якої інколи не сплять ночами, намагаючись вирішити проблеми демобілізованих бійців та їх сімей, іноді знаходять досить нестандартні рішення, що реально полегшують життя тих, хто до них звернувся за допомогою.

До Оксани приєдналася Ірина. Очі цих дівчат горять, коли вони розповідають про свою роботу: «На момент пошуку рішень, як найкраще допомогти в тій чи іншій ситуації, здається, що ми стаємо частиною цієї родини, приймаємо до серця, все що трапляється з ними, намагаємось відшукати виходи, здавалось би у безвихідних на першій погляд ситуаціях».

Завдяки їм, фахівцям із соціальної роботи, демобілізовані бійці АТО швидше  проходять адаптацію, дізнаються про свої права, оформляють пільги, краще знаходять спільну мову з близькими. Соціальні працівники, психологи Центрів соціальних служб у своїй роботі терпляче надають клієнту шанс відкоригувати свої негативні емоції та почуття, спрямовують їх у конструктивне русло та на подальшу співпрацю. Під час спілкування з учасниками АТО фахівці розробляють спільний план дій. Соціальні працівники допомагають клієнту повірити у власні сили і тим самим підвищити свій потенціал і соціальну активність. Дівчата  заряджають своїх клієнтів оптимізмом, як джерелом здатності людини до постійного саморозвитку.

Під час мого візиту до Соціальної служби до спеціалістів завітав один з учасників АТО та щиро дякував фахівцеві, яка допомогла йому повернутися до мирного життя і знайти порозуміння в родині. І знову я  знайшла підтвердження, що не зважаючи на свій молодий вік та жіночу стать, ФАХІВЕЦЬ з великої літери здатен надавати професійну і своєчасну допомогу з такою ж самовіддачею, з якою бійці АТО боронять нашу неньку Україну.

До відома, телефон «Гарячої лінії» програми «Здійснення комплексних заходів з надання соціально-психологічної допомоги учасникам АТО та членам їх родин»-458-27-68.

 

Турботлива матір у 16. Міф чи  реальність? І багато роботи попереду


Оленці 16, вона іде по вулиці і посміхається двохрічному сину. Сама ще дитина,  дуже рано відчула на собі всі «переваги» дорослого життя… Доля цієї дівчинки позбавленої батьківського піклування, не виняток, а скоріш один з багатьох прикладів, з якими повсякденно стикаються у своїй  роботі  працівники Центрів соціальних служб столиці.

Оленка проживала у квартирі з бабусею та дідусем хворими на туберкульоз. Батьки  дівчини розлучені, проживають окремо. Мати сама потребувала допомоги, бо має схильність до алкоголізму. Оленка постійно збігала з дому, тому і потрапила на облік до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Шевченківського району столиці (до речі, мережа таких служб працює у кожному районі), та Служби у справах неповнолітніх. На той час їй було 14 років, дівчисько шукала на вулиці любові, піклування та підтримки-всього того, чого так бракувало вдома. Згодом Олена познайомилась з хлопцем, якому було 21 рік, і незабаром зрозуміла, що вагітна. Злякалась? –звісно ж, до безтями. Але їй на допомогу прийшли соціальні працівники. Зустрічі з ними, особливою з Мариною, стали якорем, який допомагав триматися. Дівчинка прислухалась до їх порад, на відміну від своєї матері. Остання  зовсім не йшла на контакт з фахівцями, вважаючи, що в її житті немає жодних проблем.

Звісно ж фахівці із соціальної роботи зустрічались і з батьком майбутньої дитини, але він не бажав брати відповідальність ні за свою дитину, ні за її неповнолітню матір. Іноді допомагав батько дівчинки, але це траплялось вкрай рідко. Незабаром, бабуся з дідусем померли, а в хаті сталася пожежа.

Марина відшукала спонсорів, підключила благодійні фонди та організації, які допомогли Оленці з дитиною зробити ремонт, купити необхідні меблі; також обладнали дитячу кімнату та вставили, вікна, які побив батько майбутньої дитини, намагаючись з’ясувати стосунки.

Працівники Соціальної служби огорнули дівчинку любов’ю і піклуванням, якого так вона немала і шукала на вулиці. Марина оформила Оленку до вечірньої школи, возили її туди на заняття, домовлялись про перездачу заліків та іспитів. Але, на жаль, дівчинка, залишила вечірню школу. Вона безтямно любить свою дитинку, але навіть після всього пережитого, мріє  по легкі гроші та веселе, безтурботне життя. Саме тому фахівці соціальної служби і на далі допомагають їй, сподіваючись, що врешті-решт дівчинка, яка у свої 16 років, завдяки увазі і турботі соціальних працівників, вже стала люблячою та турботливою матір’ю, подорослішає і в неї з’явиться бажання вчитися  та працювати. Згодом вона зможе не  тільки просто любити дитину, але й брати на себе відповідальність за неї. І саме це стане головною перемогою соціальних працівників, які протягом трьох років, залишаються поруч. Вони продовжують підтримувати дівчинку, приділяючи їй безліч часу, надихаючи її на вдосконалення. Чудова усміхнена матір, яка турботливо бере на руки свого сина, це їх перша, але не остання перемога.

До відома,

районні центри соціальних служб для сім’ї дітей та молоді (РЦСССДМ):

Регламент роботи: понеділок - п’ятниця з 9.00 до 18.00

Голосіївський район:

Адреса: вул. Бубнова, 5 тел. 258-73-32

Дарницький район:

Адреса:  Харківське шосе,57 тел. 560-71-96

Деснянський район:

Адреса: вул. Сабурова, 8 тел.:515-66-00

Дніпровський район:

Адреса: бульвар Перова, 56 тел. 512-01-71

Оболонський район:

Адреса: вул. Л. Гавро,7-г тел. 426-87-75

Печерський район:

Адреса: провулок Філатова, 3/1 тел. 529-42-30

Подільський район:

Адреса: вул. Мостицька, 20 тел.460-99-64

Святошинський район:

Адреса: вул. Л. Курбаса 18г, тел. 274-18-82

Солом’янський район:

Адреса: вул. М.Кривоноса, 21, тел.:234-75-26

Шевченківський район:

Адреса: вул. Саратівська, 20. тел.:422-04-75