Напрям соціальної роботи з сім’ями в складних життєвих обставинах, прийомними сім’ями та дитячими будинками сімейного типу (ДБСТ)

Ефір на телеканалі "Соціальна країна"  головного спеціаліста КМЦСССДМ Лоріашвілі Л.С. та начальника відділу сімейних форм усиновлення ССДС м. Києва Березіної В.П. щодо усиновлення (17.09.15.) https://www.youtube.com/watch?v=DHRty046i-I

Інтерв'ю Лоріашвілі Л.С.-головного спеціаліста КМЦСССДМ- щодо особливостей відносин між  батьками та дітьми, підготовки дітей до школиі на телеканалі "Соціальна країна" (14.08.15)

Ефір  головного спеціаліста КМЦСССДМ Л.Лоріашвілі та начальника відділу сімейних форм ССДС  В.Березіної щодо дитячих будинків сімейного типу та інших форм сімейного виховання 25.09.15 https://www.youtube.com/watch?v=r2If3uaEA0c

Кожна дитина має право на виховання у сім’ї!

Ви вирішили прийняти дитину у родину?

соціальна робота: сімейні форми виховання: м. Київ, вул. О.Довженка, 2 кім. 28 б, тел.: 456-13-24.

Напрям соціальної роботи з  сімейними формами виховання

Ви вирішили прийняти дитину у родину?
У Вашому серці є місце для дитини, яка не має сім'ї?
У Вас є сили та можливості допомогти вирости дитині з особливими потребами?
Ви готові прийняти дитину з її складним минулим ?

Ви бажаєте підтримати дитину у її зростанні поділившись теплом своєї родини?

Тоді Вам необхідно пройти навчання (курс підготовки) кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі. 
Якщо Ви мешканець м. Києва, можете це зробити у Київському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за адресою: м. Київ, вул. Довженка,2 кім. 28 б, тел.: 456-13-24. Більше можна дізнатись за посиланням на ресурс наших партнерів http://changeonelife.ua/ua/consultations/fosterfamily

Якщо Ви мешканець іншого міста або регіону,  Вам необхідно звернутися до  Обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем Вашого проживання.

Основна мета тренінгової програми:
Формування свідомого рішення батьків щодо оформлення опіки чи піклування, створення прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу, підготовка до здійснення функцій прийомних батьків / батьків-вихователів шляхом формування необхідних сфер компетентності.

Завдання програми:
а) визначити роль та місце сімейних форм виховання у державній системі влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
б) розглянути обсяг повноважень, прав та обов’язків опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів згідно з основними положеннями Конвенції ООН про права дитини, чинного національного законодавства; ознайомити з нормативно-правовим забезпеченням діяльності опікунів, піклувальників, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу;
в) розкрити соціально-психологічні особливості дітей, які потребують сімейного виховання;
г) проаналізувати закономірності розвитку дитини на різних вікових етапах та особливості її адаптації до сімейних форм виховання;
ґ) акцентувати увагу на методах та формах виховання й налагодження взаємин із дітьми, шляхів підтримки довготривалих стосунків;
д) сприяти усвідомленню важливості співпраці опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів із соціальними працівниками у процесі здійснення соціального супроводу, з іншими фахівцями, представниками служб у справах неповнолітніх, громадою задля забезпечення умов для повноцінного розвитку дитини.

Структура програми:
Структура програми складається з чотирьох основних компонентів:
Перший компонент – це 10 тренінгових сесій. Кожне заняття присвячено розкриттю відповідної проблематики та є комплексом інтерактивних завдань, логічно пов’язаних між собою.
Другий компонент – це самостійна робота між сесіями, під час якої учасники знайомляться з матеріалами «Книги для батьків», заповнюють опитувальники до кожного наступного заняття та працюють з іншими запропонованими матеріалами.
Третій компонент – це одна або дві обов’язкові зустрічі тренерів із сім’єю. Під час зустрічей проводяться індивідуальні бесіди, що допомагають обговорити матеріал, про який ідеться на сесіях, визначити готовність сім’ї до прийняття дитини на виховання.
Впровадження програми триває 1,5–2 місяці. Тренінгові сесії, як правило, проводяться один раз на тиждень (субота або неділя).
Загальний обсяг програми: 96 академічних годин.
Тренінгові сесії: 60 академічних годин (10 тематичних сесій по 6 академічних годин кожна).
Самостійна робота: 36 академічних годин.
Кожна сесія присвячена окремій темі. Викладення матеріалу побудоване за принципом логічного зв’язку попередньої теми з наступною.
Сесія 1. «Знайомство» присвячений ознайомленню батьків із системою сімейних форм виховання в Україні і в міжнародному досвіді. 
Сесія 2. «Підготовка до змін в особистому й сімейному житті» активізує уявлення батьків щодо змін, які чекають опікунів, піклувальників, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу.
Сесія 3. «Подолання в дитини почуття втрати» сприяє розумінню того, що в сім’ю прийде дитина певного віку з тяжким досвідом втрати.
Сесія 4. «Повноцінний розвиток дитини та причини його затримки» розкриває наслідки втрати для розвитку дитини.
Сесія 5. «Задоволення потреб дитини й формування її прив’язаностей» допомагає усвідомити, що сприяння розвитку дитини розпочинається з формування в неї стійкого почуття прив’язаності.
Сесія 6. «Зміст і методи сімейного виховання» дає можливість усвідомити, що формування прив’язаності дитини до батьків, сім’ї, як і багатьох інших почуттів, є результатом доцільного вибору змісту та методів виховання. 
Сесія 7. «Посилення сімейних зв’язків» розкриває зв’язок між сімейними стосунками й самооцінкою дитини, її індивідуальністю й культурною ідентичністю.
Сесія 8. «Планування стабільності життя дитини та сім’ї» допомагає визначити важливість забезпечення стабільності для дітей і сім’ї, роль опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів у плануванні стабільності.
Сесія 9. «Робота в команді» розкриває можливості роботи в команді, до складу якої входять опікуни/піклувальники, прийомні батьки та батьки-вихователі і фахівці, задля створення найкращих умов для розвитку дитини.
Розділ 10. «Усвідомлений вибір» є вирішальним для прийняття свідомого рішення.

Пріоритетом соціальної політки України є підтримка сімейних форм виховання дітей. Експеримент щодо впровадження нових форм сімейного виховання було реалізовано в Україні протягом 1998-2002 року, а Київ був одним з 5 регіонів України, де відбувалося його впровадження.


Прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу, опіка, піклування, усиновлення, патронат   - є формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, що втратили батьків, або їхні батьки в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов'язки, потребують родинного тепла і виховання.

Прийомна сім'я — це сім'я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.

Порядок прийому дітей в сім'ї встановлено Постановою Кабінету міністрів України № 565 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю». Ті, хто взяли дітей у прийомну сім'ю, є прийомними батьками, а влаштовані діти — прийомними дітьми.

Прийомна сім'я, як форма виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, не є новою для України. Як свідчать історичні данні, в Київській Русі, ще за часів Ярослава Мудрого, існували не лише сім'ї, які можна назвати прийомними, а й необхідні закони й правила, що регулювали ці питання.

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.


На виховання і спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування беруть батьки. Діти перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

На сьогоднішній день в місті Києві функціонує 41 прийомна сім’я, де виховується 53 дітей та 21 ДБСТ, де розміщено 154 дитини. Центри соціальних служб столиці здійснюють соціальний супровід прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Київським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді системно проводиться підвищення кваліфікації прийомних батьків та батьків-вихователів.

Опіка та піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Опіка та піклування встановлюється з метою виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав або з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка та піклування може також встановлюватися і над повнолітніми особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.

Опіка та піклування встановлюються за місцем проживання особи або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Не можуть бути призначені опікунами чи піклувальниками особи, які не досягли 18-річного віку, позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці. До обов'язків опікунів чи піклувальників належать: виховання підопічних, турбота про їхнє здоров'я, фізичний, моральний та духовний розвиток, створення цим особам необхідних побутових умов, належного лікування та догляду, навчання, захист прав та інтересів підопічних


У Києві постійно відбувається постійний пошук та навчання кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки та батьки – вихователі дитячих будинків сімейного типу. Київським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді протягом 2016 року проведено 6 курсів навчання за тематикою “Підготовка кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни та піклувальники”, за результатами якого 84 потенційних кандидати (особи та подружні пари) в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки – вихователі отримали довідки про проходження курсів підготовки та рекомендації про включення до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.

Якщо Ви мешканець м. Києва і хочете прийняти дитину у сім’ю, створивши прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, оформити опіку чи піклування Вам необхідно пройти навчання (курс підготовки) кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі у Київському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за адресою: м. Київ, вул. Довженка,2 кім. 28 б, тел.: 456-13-24. Такі ж курси за бажанням можуть пройти усиновителі.

Усино́влення (або удоче́ріння) — влаштування у сім'ї дітей, які залишилися без піклування рідних батьків. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 Сімейного Кодексу України. Згідно з сімейним законодавством України усиновлення допускається у відношенні неповнолітніх дітей — і тільки (виключно) в їхніх інтересах. При влаштуванні дитини враховуються етнічне походження, релігійна й культурна приналежність, рідна мова, можливість забезпечення наступності у вихованні та освіті.

Усиновлення братів та сестер різними особами не допускається, за винятком випадків, коли усиновлення відповідає інтересам дітей. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) є злочином.

Сімейний патронат – комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд та виховання дитини в сім’ї патронатного вихователя[1] на період подолання дитиною, батьками складних життєвих обставин та/або на період прийняття рішення про набуття дитиною статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, та визначення форми її влаштування. Патронатний виховательце працівник уповноваженого закладу (Центру соціальних служб), який на договірній основі з органом опіки та піклування здійснює догляд, виховання дітей, тимчасово влаштованих у його сім’ю, та несе відповідальність за їх життя та здоров’я під час перебування.

Суть патронату полягає в комплексному підході, професійності та узгодженості дій спеціалістів під час ведення випадку дитини та її сім’ї, а саме: патронатного вихователя, який доглядає за дитиною в умовах своєї сім’ї, та фахівця з соціальної роботи, який здійснює супровід сім’ї дитини, допомагає батькам дитини подолати складні життєві обставини, а у разі потреби сприяє залученню спеціалістів (психолог, юрист, психотерапевт, логопед, тощо), отриманню необхідних соціальних виплат, послуг, чи замовляє їх у районних,  обласних спеціалістів.

Патронатний вихователь, соціальні працівники і біологічні батьки дитини та родичі об’єднанні спільною метою – створення найкращих умов для зростання дитини та подолання складних життєвих обставин, що можуть спричинити остаточне розлучення дитини з батьками та позбавлення останніх батьківських прав.

Важливим є те, що базові послуги догляду, виховання дитина отримує у сімейних умовах, і в більшості випадків дитина продовжує спілкування з близькими людьми, відвідує свій же дитячий садок чи школу, відповідальність за долю дитини не перекладається на спеціалістів притулків, ЦСПР, інтернатів обласного рівня. У такій ситуації, коли дитина знаходиться недалеко, і біологічні батьки можуть з нею бачитись і спілкуватись (якщо таке спілкування є безпечним), соціальним працівникам легше сформувати у батьків мотивацію до змін, оцінити їх істинні мотиви та здатність опікуватись дитиною, що дає можливість органу опіки та піклування приймати обґрунтовані рішення, спрямовані на забезпечення найкращих інтересів дитини.

У разі, якщо біологічні батьки дитини позбавляються прав щодо її виховання,  патронатний вихователь забезпечує підготовку дитини до постійного влаштування, надає підтримку у налагодженні стосунків дитини (відповідно до вимог законодавства) з опікуном/усиновителем/прийомними батьками.

Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя визначається потребами дитини та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили влаштування дитини, але не має перевищувати 3 місяці. Практика показує, що в окремих випадках є потреба в подовженні термінів, але такі дії мають відбуватися тільки за рішенням органу опіки та піклування після перегляду справи дитини та її батьків, при цьому мають бути враховані психологічні особливості її розвитку та  думка дитини якщо вона досягла відповідного віку.

Кожна дитина має право на виховання у сім’ї!

 


 
 

Протидія торгівлі людьми